Жорстокiсть iснування

Галина Пагутяк: литературный дневник

Мені нераз доводилось тікати, бо втеча це також вибір, і дуже часто вибір сильного, а не слабкого.Люди по-різному поводяться, коли загнані в глухий кут.Одні стають агресивними, інші зливаються зі стіною, ще інші починають думати, як вийти зі становища.Останнім часом мені сняться сни,де я потрапляю в не вельми зручну ситуацію.Але не відчуваю особливих емоцій.Наче все вже вирішено за мене, і це - частина Великого Задуму: пройти через все.Нехай буде все, тільки не затхлість, не застій.
Моє житло засипане піском секунд, хвилин, годин, днів.Якби це не було прикро, але це мої секунди, і мої дні, і я намагаюсь щось з ними робити.Якогось літа я залишилась сама на цілий місяць. Не було грат на вікнах, один із ключів був у невідомо чиїх руках.Вже вранці я чекала з нетерпінням вечора.І писала про жорстокість існування.
Зараз у мене всі ключі й дім надійно захищений, і я знову чекаю з нетерпінням тієї жмені піску, яка з"явиться ввечері, бо розрівнявши її долонею зможу написати про жорстокість буття, на яке проливається світлий дощ милосердя.
З образами легше розповісти те, що не можна передати словами.



Другие статьи в литературном дневнике: