Механiка

Галина Пагутяк: литературный дневник

Серед чужих людей часом відчуваєш просто фізичний дискомфорт.Іноді він просто нестерпний.Один час я їздила на всілякі семінари, де люди були знайомі між собою, але я нікого не знала.Хоч ми й займались однією справою,але ніколи я не почувала себе таким чужорідним тілом.Звичайно. я була менш компетентною, а може й ні, але в невеликих групах є тенденція виділити себе, довести свою значущість.І це робиться агресивно попри підкреслену чемність.Кожен стає актором.Я не ставала і мені було дуже самотньо.Я спостерігала за людьми й уявляла, які вони насправді.По суті, це вже той корпоративний світ, що закликаючи до толерантності й креативності, вбиває у людині особистість.Я так і не звикла до цього.Воно навіть мене смішить.Але й раніше я приходила чужою і відходила чужою, коли не знаходила для себе так би мовити "родючого грунту".Стосунки між людьми - дуже складна річ, тому їх завжди намагаються автоматизувати.Хоча, коли називати речі їхніми іменами й бути самим собою,все таки краще.Так можна змінити цілу Систему.Для зняття напруги часом вдаються до провокацій, але це діє недовго.
Взагалі, є повно літератури на цю тему,як вижити, втриматись, завоювати.Але в ній ви не знайдете відповіді: як бути, бо це література для тих, хто хоче стати "механоїдом" - антонім андроїда.
Мені наснилось сьогодні, що я мушу складати державний іспит з математики. Мене злякало не те, що я вже все забула, а те, що цей іспит цілком абсурдний особисто для мене. непотрібний.



Другие статьи в литературном дневнике: