Криза в лiтературi

Галина Пагутяк: литературный дневник

Щоб мати уявлення про щось, треба найперше відсторонитися від нього - стати спостерігачем.Усі так палко бажають істини, але зручної, вигідної, яка вписувалася б у їхнє життєве кредо й давала спати ночами.Щоб не брати в тому участі, краще промовчати,бо, може, не все так погано і ніхто не постраждає, а тебе не зроблять смішною.Я тепер вже не розкидаюся словами, та й який з мене обвинувач.
Тільки учора до мене раптом дійшло, наскільки література є віддзеркаленням влади.Тобто я це знала раніше, але не розуміла чому. Причина дублювання цієї схеми в тому, що слова є певним чином грошовою одиницею, і повинні бути забезпечені капіталом.Якщо вони cтають електронним чи паперовим сміттям, настає криза. Кризу повинна здолати влада.Якщо вона довела національну валюту до такого стану, то повинна звільнити місце для іншої влади, або відмовитись від усіх привілеїв, проводити реформи. У кожній літературі є своя схема захисту й самозбереження.В Україні вона навдивовижу точно копіює суспільний устрій, і коли він зміниться, зміниться так само її структура, що грунтується на корупції.Зараз ми маємо Дона і "сім"ю", олігархів, що підписали з сім"єю пакт про ненапад,тих, хто може співпрацювати з ними і тих, хто ніколи не буде співпрацювати.А також медіа, які обслуговують сім"ю та олігархів.Якщо в політиці вже давно триває боротьба, яка виявляє ту чи іншц корупційну схему, то в літературі ця боротьба прихована і схована від читача.Тобто література наразі пасе задніх, відстає.Не можна вважати це природнім процесом і процесом безневинним. Знецінення слова має практично незворотні наслідки, та ще коли ніхто не зацікавлений у вливанні капіталу.Єдиний рецепт, що можна запропонувати, це принаймні знати правдивий стан речей і не співпрацювати ні з сім"єю, ні з олігархами.



Другие статьи в литературном дневнике: