Дверi й вiкна

Щоб потрапити з кухні до кімнати, де я працюю в даний момент, мені потрібно пройти через два дверні отвори.Коли знаєш, що ці кожного разу ці діри в стіні цуплять у тебе трішечки пам"яті, так собі дріб"язок... Неприємно, але нічого не вдієш.Маю підозру, що іноді якась втрачена пам"ять може повернутися й стрибнути тобі на плечі.Скільки разів, коли я йшла з дому, мені здавалось, що я не вимкнула газ.Не штука пройти через 4 дверей і вціліти.Здається,справу можна покращити, коли розташувати двері навпроти, тоді траєкторія руху не буде викливлюватись.Двері - це не дошка, що затуляє отвір, а порожнеча, що знаходиться у отворі.Оце суть дверей.У мене немає клаустрофобії, коли не тісно.Тому я не люблю ні літаків, ні потягів, і час в дорозі знекровлює мою свідомість. Натомість прогулянка - справжня благодать, бо ритм завдаю я сама.
Змиритись зі втратою дріб"язкової пам"яті можна, але коли вікно забирає в тебе назавжди сон - це дуже погано,бо деякі сни можна обміркувати й змінити свідомість, а з нею й життя.Але перше, що бачиш, розплющивши очі, це велике вікно, і сон твій вилітає через нього.
Люди про це знали давно.Кажуть, треба взяти, коли виходиш, з собою якусь річ, тоді вона нагадає про забуте. Тільки зі сну нічого не візьмеш.Наша свідомість не щільна й не глянцева,вона радше нагадує рій бджіл.Потривожиш - усе розсиплеться.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 27.12.2011. Маленький чудовий свiт
• 21.12.2011. Безсоння
• 20.12.2011. Самозневага
• 19.12.2011. Поезiя
• 17.12.2011. Лiлi Марлен
• 16.12.2011. Порохова вежа
• 15.12.2011. Дверi й вiкна
• 14.12.2011. Жаль
• 12.12.2011. Криза в лiтературi
• 11.12.2011. Механiка
• 10.12.2011. Фаталiзм
• 09.12.2011. Iз життя символiв
• 08.12.2011. Дiти-квiти
• 07.12.2011. Цап i решето
• 06.12.2011. Читач
• 05.12.2011. Добромиль
• 04.12.2011. Схiд
• 03.12.2011. Жорстокiсть iснування
• 02.12.2011. Бунт
• 01.12.2011. Лише Бог зна всiх поiменно