Снiг як метафора

Сніг супроводжує мене ще з ранньої осені.У "Чарівній горі" Томаса Манна він падає і в травні, і в липні, коли йому заманеться.Там це нікого не дивує.Приречені на довгу передсмертну агонію пацієнти санаторію слухають лекції, які мають компенсувати їм брак самим пізнавати світ.Утім розум не допоможе їм залишити Чарівну гору, лише інстинкт.Про жоден здоровий глузд тут не йдеться. Його знищують найперше, перетворюють на щось смішне до абсурду.
Сніг, можливо, випаде ще сьогодні.Моя нова книга теж наповнена передчуттям снігу, яий мав би привести за собою народження нового життя, але цього не трапиться.Метафори як камені Стоунхенджа оточили мене колом.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.11.2011. Проводи осенi
• 29.11.2011. ***
• 28.11.2011. Демони
• 27.11.2011. Безсмертя
• 26.11.2011. Бароко
• 25.11.2011. ***
• 24.11.2011. Культура
• 23.11.2011. Люди без дна
• 22.11.2011. Блазнi та юродивi
• 21.11.2011. Гладiатори дискусiй
• 20.11.2011. Львiвськi контрасти
• 18.11.2011. Декларацiя незалежностi
• 17.11.2011. Париж
• 16.11.2011. Consolament
• 15.11.2011. Механiчна музика
• 14.11.2011. Архiвацiя
• 13.11.2011. Снiг як метафора
• 12.11.2011. Пiсок
• 11.11.2011. Постмодернiзм забороня...
• 10.11.2011. ***
• 09.11.2011. Три шiстки
• 08.11.2011. Час зупинився
• 06.11.2011. Одне яблуко
• 05.11.2011. Та мне життя ключiв
• 04.11.2011. Нуль
• 03.11.2011. ***