Блазнi та юродивi

Галина Пагутяк: литературный дневник

У контексті мовлення правди - блазнів чимало, юродивих катма.Блазень більше властивий західній культурі - раб, що говорить правду, яку знає від людей.Нічого особливого йому не загрожує, як не загрожує псові, що гавкає на ланцюзі й не може нікого вкусити. Натомість юродивий мовить правду, яку почув від Бога.Його стосунки з Богом - довірливі.Бог довіряє йому слова, які потрібно перетворити на образи,щоб вони не спалили людей.Тому юродиві завжди під Його захистом, і він забирає їх до себе зазвичай швидко.Вони тонуть в снігах, замерзають в калюжах,згорають, увійшовши в палаючий ліс.
Я знала одну бабцю з чорними очима, яка ходила поблизу Винниківського ринку на Личаківській і говорила: "Ищите спасения душ!" То було наприкінці 80-х - на початку 90-х. Усім це видавалось кумедним. Іноді бабця продавала помаду й туш, але тоді не говорила про спасіння душі.У сучасному контексті її слова виглядають пророчими, бо коли як не нині треба негайно рятувати душу.Хоча вже й запізно.
Блазня можна подарувати чи продати.Він охоче йде на всілякі комерційні оборудки і не може існувати без хазяїна.Він не птаха небесна, яка отримує все задурно.Від блазнів пішла власне й література, як це не прикро усвідомлювати.Однак це правда.



Другие статьи в литературном дневнике: