Важко щось робити, коли не маєш моральної підтримки.Може, люди, що ставлять собі конкретну мету завоювати якісь конкретні речі, гроші там чи успіх у вигляді потоку похвал і публічних демонстрацій свого Я, того й не потребують.Завершили цикл операцій і все.Для мене є загадкою: як такими стають.Очевидно, у них є інше джерело живлення.Щось на зразок наркотика, без якого настає депресія.
У мене була колись гадка написати щось про сучасну літературу, але коли уявила собі той стандартний набір засобів оборони як нападу, який виставлять проти мене, то волію викладати свої думки на зустрічах.Будь-який спосіб тверезо глянути на авторитети колись кваліфікувався як відвага.Нині - як заздрість.Це теж потребує пояснення.Я мало знайома з теорією і практикою чорного піару, тому не берусь стверджувати, що подібні звинувачування є типовим ходом. Важко уявити, що десь у Франції чи навіть у сусідній Польщі так розправляються з опонентами, хоча з їхніми літературами становище не набагато краще.Культура ведення дискусій може розвиватись, коли вона прищеплена ще з юності.
Сучасний письменник часто змушений поводити себе як бухгалтер, оскільки маса читачів теж бухгалтери. Він рахує кількість куплених книг, кількість людей, що прийшли на презентацію,згальний наклад,кількість рецензій та інтерв"ю. Скандали теж мають свою приховану бухгалтерію.І все це він використовує як важку артилерію проти будь-якої критики. Як не він, то ті рибки-прилипали, що годуються біля тіла акули, доки вона не помре.Тоді й вони помруть разом з нею.
Усе це може переважити саме лише почуття гідності.Але потрібно, щоб була потреба у цій гідності в якомога більшої кількості людей.Не дати себе ошукати, не дати себе висміяти, не дати вбити у собі дар залишатись собою.За це треба боротись кожного дня.
