Із приходом вітру щось змінилось в отій сумній нерухомості останніх днів.Впало нарешті яблуко.Його дзьобали синички.Усе, що падає на землю, до весни зітліє, не залишиться й сліду.Ще одна таємниця життя.
Оминувши ренесанс, до мене невдовзі прийде бароко з його відгадуванням загадок.Те, що так довго залишалось чужим, стане моїм.Життя має сенс лише тоді,коли воно змінюється. Зміни - єдине свідчення існування часу.Людина - павук, що плете павутиння асоціацій між подіями.У бароковому світі можна поставити поруч те вперте яблуко, яке ніяк не бажало падати, і яблуко, пронизане перехрещеними мечами на родинному гербі Гербуртів.Треба тільки дозріти до цього. Думок стає більше, павутиння густішає.Не помітиш, як спіймаєш себе й почнеш розмовляти "мовою птахів" - шифром таємних орденів, алхіміків та підпільників.Тоді вже точно тебе ніхто не почує.
