Consolament

Дивне подумала я вчора вночі.Можливо, та річ, яку пишу зараз, стане колись для мене втішанням.Катари називали це consolament.Це важко пояснити. Колись таким втішанням для мене були Записки Білого Пташкаю Минулого року вони знову стали для мене опорою.Бо мені не доведеться відчувати полегшення, входячи у Східні Ворота Притулку, я завжди була в ньому.Я навіть не знаю, який світ поза межами Притулку.Той світ - це мої видіння і сни.
Довго я не писатиму це, бо хіба можна писати довго те, що написано.Я просто це все бачу: темний ліс, тихі голоси і небо, яке міняється щохвилини.От тільки не можу передати словами, як саме воно мене втішає.Як "Бідні люди" Достоєвського чи як "Шинель" Гоголя, чи як розмова з найстаршою сестрою.Бо з ними відчуваєш, як близько до мрії.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.11.2011. Проводи осенi
• 29.11.2011. ***
• 28.11.2011. Демони
• 27.11.2011. Безсмертя
• 26.11.2011. Бароко
• 25.11.2011. ***
• 24.11.2011. Культура
• 23.11.2011. Люди без дна
• 22.11.2011. Блазнi та юродивi
• 21.11.2011. Гладiатори дискусiй
• 20.11.2011. Львiвськi контрасти
• 18.11.2011. Декларацiя незалежностi
• 17.11.2011. Париж
• 16.11.2011. Consolament
• 15.11.2011. Механiчна музика
• 14.11.2011. Архiвацiя
• 13.11.2011. Снiг як метафора
• 12.11.2011. Пiсок
• 11.11.2011. Постмодернiзм забороня...
• 10.11.2011. ***
• 09.11.2011. Три шiстки
• 08.11.2011. Час зупинився
• 06.11.2011. Одне яблуко
• 05.11.2011. Та мне життя ключiв
• 04.11.2011. Нуль
• 03.11.2011. ***