У них немає дна, куди можна впасти й почати усе спочатку.Вони завжди у вільному польоті, бо не годяться для використання іншими людьми. Соціальні аутисти з очима новонароджених ягнят.Їхні мрії так легко здійснити, але самі вони цього не можуть, а інші не хочуть.Я знала колись одну жінку з довічного притулку - років сорока.Її звали Тоня.Вона допомагала на кухні й попросила принести мене старих листівок. Особливо їй сподобалась листівка з церквою - Андріївська церква.Вона так нею тішилась.
Можливо, підсвідомо я почала наслідувати цих людей, й собі збираючи листівки - старі й нові, радіючи кожному поповненню.Я можу собі це дозволити. У мене листівки з ріхних країн світу.Кілька разів на рік я купую антикварні листівки, підписані й з датою,без огляду на їх цінність. З часом це наслідування посилюється. Я не шукаю там, де є вигода, а там, де мені затишно.І розумію, що вільною ніколи не зможу бути, але принаймні зможу зійти зі шляху марнославства.Відчуваю, що це непокоїть моїх друзів, зрештою, серед них нема нікого із сильних світа цього.Я стаю нецікавою і непотрібною для інших.
А в Урожі я не повертаюсь до дитинства, а до своєї справжньої сутності.
